Головна сторінка

Історія профтехосвіти Закарпаття

Виникнення і перший період становлення та розвитку системи професійно-технічної освіти в краї відноситься до кінця ХІХ — початку XX століття, коли Закарпаття перебувало у складі Австро-Угорської імперії.

У 80-90-х рр. XIX століття створюються перші спеціальні ремісничі державні школи в містах Севлюші (Виноградові), Хусті, Мукачеві, господарські та торгові школи в Ужгороді, у селах Чорнотисові Виноградівського та Білках Іршавського районів.

Новий період у розвитку професійно-технічної освіти краю починається із включенням Закарпаття у 1919 році до складу Чехословаччини. На Закарпатті не тільки була збережена, але й значно розширена мережа навчальних закладів системи професійно-технічної освіти.

Перша школа для учнів-ремісників на Закарпатті у цей період була відкрита в 1920 році в Ужгороді. Це була Державна фахова деревообробна школа. Услід були побудовані шкільні корпуси в містах Виноградові та Ужгороді. Зокрема новозбудовані приміщення для Ужгородської державної фахової деревообробної школи були урочисто відкриті в лютому 1932 року. На початку 30-х років зведено типову ремісничу школу в Мукачеві, в середині 30-х — у Берегові, в другій половині — в Хусті.

Станом на 1936 рік на Підкарпатській Русі нараховувалося 25 професійно-технічних шкіл.

У період окупації Закарпаття фашистською Угорщиною (1939-1944) розвиток професійно-технічної освіти в краї був призупинений, хоча окремі ремісничі школи продовжували в повному обсязі функціонувати і в цей період.

Після возз’єднання з Радянською Україною (1945-1990 роки) на Закарпатті розпочалася робота зі створення нової системи професійно-технічної освіти. Зрозуміло, що моделлю цієї системи стала радянська система трудових резервів. Першими професійними училищами, відкритими у післявоєнні роки, були:

• ремісниче училище №6 в Ужгороді (1945 р.),
• школа механізації сільського господарства в с. Вилок на Виноградівщині та
• ремісниче училище в Сваляві (1947р.).

До училищ, відкритих у перші післявоєнні роки, також належать:

• Ужгородське ПТУ №6 (1945 р.),
• Свалявське ПТУ №9 (1947 р.),
• Берегівське ПТУ №11 (1948 р.),
• Хустське технічне училище №4 (1954 р.),
• Мукачівське ПТУ №31 (1954 р.),
• Мукачівське ПТУ №7 (1955р.).

 Найпоширенішими професіями в той час були: столяри, столяри-червонодеревники, теслярі, муляри, штукатури, маляри, слюсарі-ремонтники, швачки, закрійники одягу, механізатори сільського господарства.

Згодом почалося реформування системи профтехосвіти на Закарпатті. Першими були реформовані

• Ужгородське художньо-ремісниче училище №3 — в ПТУ №13 та
• Мукачівське училище механізації сільського господарства — в сільське професійно-технічне училище №1.

Реорганізація училищ трудових резервів у профтехучилища супроводжувалася різким збільшенням (у 1,5-2 рази) контингенту учнів, що часто не було підкріплено відповідним розширенням навчальних площ та їх технічним оснащенням.

Також були відкриті:

• Іршавське (в селищі Білки) сільське професійно-технічне училище (СПТУ) №11 (1963 р.),
• Великоберезнянське СПТУ №13 (1966 р.),
• Ужгородське технічне училище №11 (1966 р.),
• Хустське міське ПТУ №10 (1966 р.),
• Міжгірське міське ПТУ №12 (1966 р.),
• Мукачівське міське ПТУ № 8 (1966 р.).

Упродовж 70-80-х років були відкриті:

• Перечинське ПТУ №13 (1970 р.),
• Тячівське ПТУ №14 (1972 р.),
• Мукачівське ПТУ №15 (1976 р.),
• Ужгородське ПТУ №16 (1977 р.),
• Воловецьке ПТУ №17 (1979 р.),
• Ужгородське ПТУ №19 (1984 р.),
• Мукачівське ВПУ №3 (1986 р.),
• Ужгородське ПТУ №2 (1987 р.),
• Виноградівське ВПУ №34 (1989 р.).

            Отже, професійно-технічні навчальні заклади з’явилися в кожному районному центрі (крім Рахова), а в містах обласного підпорядкування Ужгороді, Мукачеві та Хусті діяли від двох до шести профтехучилищ.

            На початку 90-х років професійно-технічна освіта області опинилася в скрутному становищі. До загальних складнощів перехідного періоду, пов’язаних із розпадом єдиного народногосподарського комплексу колишнього Союзу та реформуванням форм власності на засоби виробництва, додалися ще й труднощі організаційного характеру, пов’язані із реформуванням системи професійно-технічної освіти, розпочатим в 1988 році.

            У результаті проведених заходів перепрофілювання найбільш радикальні зміни торкнулися п’яти професійно-технічних навчальних закладів:

ПТУ №1 м. Ужгорода було об’єднано з ПТУ №6 на правах філії, а згодом перейшло в приміщення ПТУ №6 і повністю злилося з ним. Ужгородське ПТУ №2 ліквідоване, оскільки будівельні організації міста майже повністю припинили свою виробничу діяльність і перестали замовляти підготовку кваліфікованих робітників будівельних спеціальностей.

ПТУ №16 м. Ужгорода ліквідоване в 1997 році у зв’язку з обмеженим попитом на випускників цього училища. Навчально-матеріальна база ліквідованого ПТУ №16 передана на баланс Ужгородського ПТУ №6.

            На кінець 1999 року в Закарпатській області функціонувало 17 ПТУ та 2 ВПУ проти 26, які були створені до 1988 року. Загальний контингент усіх профтехучилищ області на кінець 1999-2000 навчального року налічував близько 10800 учнів проти 15970 в 1988 році. Середня наповнюваність профтехучилища — 563 учні. Навчання велося з 35 робітничих професій.

            Аналізуючи вищенаведені цифри, можна побачити, якими були втрати системи професійно-технічної освіти області в процесі реформування системи ПТО. Починаючи з 1996 року розпочалося ліцензування навчальних закладів на право підготовки кваліфікованих робітників за окремими професіями. До початку 2000-2001 навчального року ліцензування проведено в усіх навчальних закладах і ліцензований обсяг відповідає державному замовленню на підготовку кваліфікованих робітників.

            Розвиток професійно-технічної освіти України зумовив істотні зміни у структурі закладів освіти і, як наслідок, призвів до створення закладів нового типу, які сміливо відходять від стереотипів у підготовці фахівців, впроваджують педагогічні новації, на практиці реалізують інноваційні освітні ідеї. Згідно з наказами Міністерства освіти і науки України №977 15.07.2013 року та №978 15.07.2013 “Про деякі питання діяльності державних професійно-технічних навчальних закладів м. Ужгород ”  припинено діяльність шляхом реорганізації (приєднання) Ужгородський професійний ліцей до Ужгородського професійного машинобудівного ліцею та Також змінено тип на Державний навчальний заклад “Ужгородський центр професійно-технічної освіти ”

             

ПРО НАС

            ДНЗ «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» створено відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 15 липня 2013 року № 978 шляхом припинення діяльності Ужгородського професійного ліцею з подальшою реорганізацією (приєднанням) до Ужгородського професійного машинобудівного ліцею.

Центр є правонаступником Ужгородського професійного машинобудівного ліцею, який було створено відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 12.12.2003 року № 829 «Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Закарпатської області», шляхом реорганізації професійно-технічного училища № 5.

            ДНЗ «Ужгородський центр професійно-технічної освіти»  підпорядкований Міністерству освіти і науки України, державний професійно-технічний навчальний заклад третього атестаційного рівня, що може здійснювати підготовку робітників високого рівня кваліфікації з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів, професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Комплекс навчального закладу розташований на двох земельних ділянках площею 2,2890 га за адресою: м.Ужгород, вул. Паризької Комуни, 3 та 3,8314 га за адресою: м.Ужгород,

вул. Гагаріна, 8.

            Юридичною підставою для здійснення освітньої діяльності є наявні установчі документи навчального закладу: статут державного навчального закладу «Ужгородський центр професійно-технічної освіти», затверджений міністерством освіти і науки України 19.11.2013 р. та зареєстрований 25.11.2013 р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ( серія АГ № 460168 від 27.11.2013 р.), довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  АА № 940618 від 29.11.2013 р.; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, серія ЕЕР № 487994 від 30.01.2015р., Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, серія ЕЕС № 019590 від 02.02.2015р.,  державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: ЯЯ № 091370, виданий 15.11.2005 р. Ужгородською міською Радою.

            Навчальний заклад є юридичною особою державної форми власності, має самостійний баланс, розрахункові рахунки в банку, штамп встановленого зразка, гербову печатку і бланки з власними реквізитами.

            У ДНЗ «Ужгородський центр професійно-технічної освіти» на даний час працюють  70 педагогічних працівників. Учнівський контингент складає  584  учні.

Навчальний заклад здійснює підготовку кваліфікованих робітників для таких підприємств і організацій: ТзОВ «Ядзакі Україна», ПРАТ «Єврокар», ПАТ «Ужгородський Турбогаз», ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса», ПАТ «Ужгород АТП 12107», Концерн «Крокус М.Г.», ТОВ «Житлобуд 2000» м.Ужгород, КП «Водоканал Ужгород» та інших.

  

І. Історія виникнення професії

Слово «комп’ютер» стало для всіх звичним, повсякденним. Комп’ютери виконують складні фінансові розрахунки, зберігають і опрацьовують величезний об’єм інформації; діагностують хворих, регулюють вуличний рух і навіть керують польотом космічних кораблів. Перші електронно - обчислювальні машини (ЕОМ) з’явилися дуже давно. Ще у 1641 році Паскалем була винайдена механічна машина для арифметичних обчислень. Ідея створення першої обчислювальної машини належить англійському математику Ч. Беббіджу, який винайшов і сконструював в 1833 році першу в світі модель механічної «аналітичної» машини. Поява на початку 30-х poків ХХ ст. електромеханічних пристроїв (телефонного реле) сприяла виникненню електромеханічних калькуляторів. У Нiмеччинi молодий iнженер Конрад Цузе винайшов комп'ютер на базi багатьох тисяч телефонних реле. З цього року почалося активне вдосконалення обчислювальних машин. З кожним новим вдосконаленням вони ставали все менші в розмірах і мали більше функцій.

ІІ. Перша електронна обчислювальна машина в нашій країні була створена під керівництвом Лєбєдєва у 50-тих роках ХХ століття в Києві. У 1980 році з’явилося поняття персональний комп’ютер. Електронно-обчислювальні машини міцно увійшли до нашого життя. Без них не обходиться жодна сфера життя людства. У лічені хвилини вони виконують такі операції, на здійснення яких при колишніх методах знадобилися б довгі роки. Мабуть, жодна галузь не схильна до таких швидких змін, як комп'ютерна техніка. Одне покоління комп'ютерів з неймовірною швидкістю змінялося іншим, більш досконалим. Тому вимоги до оператора комп'ютерного набору все більш зростають з кожним роком. Блез Паскаль Чарльз Беббідж  постійно удосконалює уміння та навички праці з клавіатурою.

 У разі необхідності виконує обов'язки секретаря керівника (організації, підприємства, установи), веде діловодство.v використовує обладнання для передавання (приймання) інформації на відстань відповідно до вимог призначених для цього програм; v своєчасно застосовує відповідні дії в разі появи недоліків у роботі устаткування та доповідає відповідальному працівникові про виявлення відхилення від установлених норм функціонування комп'ютерного устаткування;  керує режимами роботи периферійного обладнання згідно із робочими завданнями (підготовка текстів документів та листів, розрахунків, таблиць, переліків, списків тощо); виконує інші операції технологічного процесу опрацювання інформації (приймає і контролює вхідні дані, готує, виводить та передає вихідні тощо);  записує текст на дискету чи переносить на папір за допомогою матричного або лазерного принтера; v працює в текстовому редакторі з введенням тексту та його редагуванням; v готує до роботи устаткування, магнітні диски, стрічки, карти, папір; v виконує операції з базами даних (введення, опрацювання, накопичення, систематизація, виведення інформації) на комп'ютерному устаткуванні відповідно до затверджених процедур та інструкцій з використанням периферійного обладнання, систем передавання (приймання) даних на відстань; Основний зміст функціональних обов`язків Оператор комп'ютерного набору:

ІІІ. Зв'язок з іншими професіями

За родом своєї діяльності оператор комп 'ютерного набору може працювати: оператор комп'ютерної верстки; укладальник тексту; оператор з введення даних в ЕОМ; асистент референта; друкарка; секретар керівника; секретар-друкарка; обліковець; програміст.

ІV. Тип діяльності

Професія оператора комп'ютерного набору, за класифікацією Є. О. Клімова, відноситься до типу професій "Людина - знакова система". Сфера діяльності - цифри, формули, таблиці, тексти. Вимоги: ретельність, терпіння, стійкість уваги, вміння бачити те, що стоїть за умовними знаками, здатність довго зосереджувати увагу, швидкість і точність рухів, схильність до роботи на одинці.

V. Оператор комп'ютерного набору повинен знати:

правила експлуатації комп'ютерної техніки і систем зв'язку;

 технологію опрацювання даних;

робочі інструкції,

програми, макети, інші нормативні і методичні

матеріали щодо техніки проведення

та послідовності

виконання операцій у комп'ютерних

системах (мережах);

стандарти уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації; діловодство;

правила орфографії та пунктуації;

технічні вимоги до магнітних дисків, паперу, витратних матеріалів для принтера;

основи організації праці, трудового законодавства;

правила і норми охорони праці.

Оператор комп'ютерного набору повинен вміти:

готувати і читати різну документацію;

опрацьовувати її на комп'ютері;

передбачати збої у роботі комп'ютера і встановлювати причини різних збоїв;

оформляти результати робіт відповідно до інструкцій.

 Кваліфікаційні вимоги до оператора комп'ютерного набору - повна загальна середня освіта або професійно-технічна освіта без вимог до стажу роботи. Необхідний рівень загальноосвітніх знань

VІ. Перспективи зайнятості

Вірогідність працевлаштування за професією оператор комп'ютерного набору досить висока за рахунок широкої сфери застосування. Потреба у фахівцях цієї професії постійно зростає, адже сфера використання персональних комп'ютерів охоплює практично усі види діяльності людини, пов'язані зі сприйняттям, обробкою і передачею інформації і вже зараз неможливо уявити існування людини без електронно-обчислювальних машин. Роботу оператора комп'ютерного набору виконують як чоловіки, так і жінки, в основному молодь. Чисельність молоді, яка виконує роботу оператора постійно зростає. У перспективі, завдяки розширенню та модернізації комп'ютерного парку, що веде до покращання умов та оплати праці, їх чисельність, безумовно, буде зростати ще більше.

Що ми думаємо про свою професію

Білак Михайло

            Вибір професії — це як вибір долі, по якій ти будеш далі йти. Моя майбутня професія — оператор комп’ютерного набору та комп’ютерної верстки. Вона пов’язана з набором тексту та оформленням продукції в графічних програмах, видань які потім будуть друкуватись. В майбутньому нас очікує вивчення таких програм як Page Maker, Quark XPress та Adobe InDesign. Ці програми дають змогу верстати будь-яку поліграфічну продукцію у будь-якому вигляді. Рішення про вступ до поліграфічного училища прийняв сам. До цього розглядались варіанти про інші професії, але мене наштовхнула думка, що друкуючи книги я можу допомагати іншим підростаючим поколінням навчатись. Адже книга — це перший крок до нових знань, та пізнання світу.

Вачиля Каміла

         Переступаючи поріг мого нового навчального закладу, я ще не знала остаточно куди потраплю, та що на мене чекає. Згодом, я зрозуміла, що кожен з нас зможе не тільки отримати тут свою майбутню спеціальність, а також самореалізуватися, знайти нових друзів, та звичайно ж багато чому навчитися. Кожного ранку ми всі поспішаємо на навчання, адже дуже важливо бути пунктуальним та відповідальним. Цим якостям нас теж вчить майстер. І ось нарешті ми на робочому місці. На перший погляд, все може здаватися надто простим. Але це лише на перший погляд. Кваліфікований спеціаліст повинен докласти багато зусиль, для того, щоб робота вийшла ідеальною. І тільки тоді, можна побачити якийсь результат. Попереду нас чекає багато клопіткої та цікавої роботи.